Новим статутом було передабчено надання невідкладної медичної допомоги у громадських місцях особам, які постраждали внаслідок дорожньо-транспортних пригод, нещасних випадків, аварій на виробництвах, вогнепальних поранень під час демонстрацій. Завданням Товариства було також надання допомоги при нагальних захворювюваннях, при стихійних лихах, перевезення постраждалих до лікарень, а на випадок війни – догляд і транспортування військових поранених. Ці завдання виконували карети швидкої медичної допомоги, на яких працювали фахівці із вищою й середньою медичною освітою, та парамедики. Крім цього, на перехрестях і роздоріжжі багатолюдинх доріг у світлий час доби були організовані пости у складі парамедика і поліцейського. Працівники цих чергових постів мали у своєму розпорядженні скриньку із медикаментами і ноші. Дія станції та постів швидкої медичної допомоги охоплювала територію всього міста Чернівці та його передмістя. Кошти на утримання товариства "Salvare" складали внески засновників, кошти мерії та грошові збори з населення. На базарах і у церквах встановлювали ящики-каси для збору коштів на утримання станції швидкої медичної допомоги.  У штаті "Salvare" були постійні лікарі виїзних бригад, середній медперсонал, парамедики і конюхи. Заробітна плата працівникам Товариства виплачувалася за рахунок місцевого бюджету. Структура "Salvare" була ідентична структурі Добровільного рятункового товариства австрійського періоду. Для вступу у товариство "Salvare" не мали значення громадянство, національність чи віросповідання. Однак вступати до нього мали право лише чоловіки, віком від 18 років, які пройшли курс навчання по звільненню постраждалих з-під завалів та із проваль, котрі вміють надати долікарську медичну допомогу при невідкладних станах, володіють практичними навичками при проведенні реанімаційних заходів, та котрі успішно здали іспит і внесли до каси товариства 24 леї. Дійсні члени товариства "Salvare" зобов’язувалися проходити практичні заняття при лікарнях, відвідувати курси підвищення професійних знань, суворо дотримуватися статуту тощо. Президент і головний лікар "Salvare" мали організовувати роботу чергового персоналу, надавати парамедикам, які працювали на перехрестях захищені від негоди місця, забезпечувати персонал виїзними каретами, ношами, іммобілізаційними шинами, перев’язувальним матеріалом, ліками та медичним інструментарієм, організовувати збір внесків і пожерв, курси з підвищення кваліфікації для дійсних членів Товариства та курси з підготовки парамедиків і поліцейських. Якщо у 1919 р. у Чернівцях функціонували 2 лікарські виїзні бригади і одна бригада санітарного транспорту для перевезення хворих і постраждалих, які їздили на виклики кіньми, то у листопаді 1931 року за 295,6 тисяч леїв для служби придбали перше санітарне авто з двома ношами, запрваку якого пальним узяла не себе примарія (мерія). Центральні органи товариства "Salvare" на свої кошти видавали газети і журнали з пропаганди санітарних знань серед населення.Радянський період становлення служби швидкої медичної допомоги області розпочався з приєднання Північної Буковини до Радянської України – 28 червня 1940 року. У цей час на засадах існуючого товариства "Salvare" ("Порятунок") було створено Чернівецьку станцію швидкої медичної допомоги, яка у деяких документах іменується Інститутом ШМД. Службу перевели на повне державне забезпечення, вона мала стабільну кількість бригад. Їх було три: дві працювали у денний час і одна цілодобово. Штат станції налічував 6 лікарів, які мали досвід роботи у реаніматології та з невідкладних станів. Крім них працювали фельдшери. санітари, телефоністи, медичний статистик, водії та інший персонал.
    У перші роки після закінчення Другої світової війни через відсутність автотранспорту деякі виклики доводилося обслуговувати пішки або ж на попутках. Тим паче, що у цей час значно розширився перелік причин для виклику. Служба мала обслуговувати не лише виклики з приводу нещасних випадків і загрозливих для життя станів, а й стани при загостренні хронічних хвороб, гострі хвороби, які не загрожують життю, фантомін болі тощо. Оскілки перелік причин для виклику постійно збільшувався, у 70-80 рр. було створено 2 наркологічні бригади для виїзду до онкологічних хворих і хворих із наркологічною залежністю. Так, якщо 1944 р. було зареєстровано 10,7 тис. викликів, то у 1954-му – 25,6 тисячі, а 1964-го – 71,5 тисячі. Із зростанням звернень зростають штати та кількість виїзних бригад. Так, 1958 р. на станції вже було 4 цілодобові виїзні бригади, а 1964-го – 7, з них 6 загальнопрофільних лікарських бригад та одна фельдшерська з перевезення хворих і породіль. Зважаючи на розширення штату, станції швидкої допомоги потрібне було більш просторе приміщення. З вул. Руської, 17 (тут вона базувалася досить недовго) її переселили на Радянську площу, 4, де подвір’я колишньої кінно-візникової станції переобладнали під відкриті і закриті бокси для машин, під ремонтну зону та автозаправний пункт. Завдяки відселенню мешканців тутешніх квартир, поступово збільшувалося приміщення самої станції і станом на 1984 р. вона мала у своєму розпорядженні 11 кімнат. У тому числі – кабінет головного лікаря, диспетчерську, стерилізаційну, кімнату для відпочинку медперсоналу, ремонту радіоапаратарури тощо. Весь радянський період до 1996 року станція швидкої медичної допомоги поєднувала в собі дві служби: швидкої і невідкладної медичної допомоги.  Через це навантаження на одну бригаду було дуже великим: у 80-х роках воно складало 23-24 виклики на добу. Щоб якось розділити служби, з 1965 р. на станції ввели 2 бригади невідкладної медичної допомоги, які з 1980 р. працювали цілодобово. На цей час загальна кількість виїзних бригад складала 18,5. З 1964 року служба швидкої медичної допомоги Чернівців починає ділитися за профілями. Так, на станції було організовано тромбоемболічну бригаду, яка могла проводити електрокардіограму, експрес-аналіз крові на лейкоцити, РОЕ, тромбоцитоз тощо. Згодом запрацювала анестезіологічно-реанімаційна бригада, 2 педіатричні, неврологічна, а 2000 року психіатрична бригада, яка доти діяла при психоневрологічному диспансері, була переведена до складу СШМД.