Таким чином на 1990 р. станція налічувала вже 22 бригади. У їх розпорядженні були автомобілі "ГАЗ", "ЗІМ", "УАЗ", "РАФ", "Волга", які постачали централізовано. Їх експлуатували до половинної норми автопробігу, а потім здавали на капітальний ремонт. Через 5-6 років експлуатації санітарні машини списували з балансу станції. У цей же час була перша спроба відкрити пункти базування швидкої у Садгорі та у районі новобудов проспекту Жовтня, 103 (нині це пр. Незалежності). Однак, проіснувавши майже рік, вони були ліквідовані. У 1986 році міську станцію швидкої медичної допомоги перевели з Радянської площі на вул. Дзержинського, 2 (нині – вул. Садова), а 1989 року вона врешті отримала власне приміщення. Нову будівлю станції на вул. Мусоргського, 8, спорудили за типовим проектом, вона була розрахована на 75 тисяч викликів на рік. До цього часу значно зміцнилася матеріально-технічна база СШМД, зріс її штат і кількість бригад, відбувся їх розподіл на загальнолікарські, спеціалізовані та фельдшерські. У районах області було відкрито відділення та пункти ШМД, завдяки чому швидка медична допомога стала доступніша для мешканців усієї області, поліпшилася її якість. Однак із розпадом СРСР служба "швидкої", як і вся медична галузь, переживала період скрути. Нові машини для служби "03" не надходили (за понад два десятки років незалежності їх отримали лише 26), не було коштів для придбання запчастин. Через відсутність справного автотранспорту зменшилася фізична кількість виїзних бригад, а через дефіцит коштів на ліки у 1995-1996 рр. кожен третій виклик обслуговувався без медикаментів або за рахунок медикаментів хворого. У цей же час траплялися невчасні виплати заробітної плати персоналу. У зв’язку з перебоями у постачанні паливно-мастильних матеріалів та зважаючи на часту їх відсутність на АЗС міста, у 1992 р. станція придбала два блок-пункти та власний бензовоз. Це дало змогу відкрити свій автозаправний пункт, який заправляв пальним не лише "швидкі", а й весь автотранспорт лікувальних закладів обласного центру. Для ремонту карет "швидкої" на станції збудували дві ремонтні ями та естакаду. У цей же час було розпочато автоматизацію робочих місць, станція відмовилася від застарілого 50-літнього радіозв’язку "Льон" і перейшла на сучасний транкінговий. Протягом 90-х рр. для зменшення часу доїзду та поліпшення якості надання допомоги у Чернівцях було відкрито три пункти базування "швидкої" у віддалених мікрорайонах – у Садгорі, у мікрорайонах "Роша" і "Гравітон", які діють дотепер.
Анна Горгалея
- << Назад
- Вперёд