Така налагоджена система, що забезпечує безперервність невідкладної медичної допомоги, вже не один рік успішно працює у багатьох розвинених країнах. Тому врахування найкращого міжнародного досвіду в реформуванні системи ЕМД, є надзвичайно важливим для України.

 

Хоч українські реалії не найкращі, ми не можемо дозволити собі підлаштовувати під них зміни в системі швидкої допомоги. Щоб забезпечити високі стандарти надання медичної допомоги кожному пацієнту, чи то з віддаленого села, чи з міста-мільйонника, необхідно змінити реальність, у якій ця система функціонує.

 

Тому МОЗ України розпочало впровадження змін у системі освіти, фінансуванні, принципах роботи персоналу швидкої допомоги, протоколах надання допомоги.

 

Зрозуміло, що здійснити реформу за один день неможливо, а темпи та якість впровадження змін, насправді, дуже залежать від підтримки та сприяння медичних працівників.

 

ЯКІ Ж КРОКИ МОЗ?

 

Впровадження навчальної програми «Перший на місці події»
Кожна надзвичайна ситуація, що потребує медичного втручання, є дуже чутливою до часу. Що більше втрачається часу до початку лікування, то вища ймовірність розвитку захворювання, ускладнень, котрі можуть призвести до втрати працездатності чи смерті постраждалого.

 

Перші хвилини дійсно бувають вирішальними, а життя потерпілого часто залежить саме від тих людей, які першими опиняються на місці події – водіїв, поліцейських, пожежників. Тому вони повинні вміти надавати постраждалому першу домедичну допомогу.

 

Міністерство охорони здоров’я розробило навчальну програму для співробітників поліції, пожежників, працівників ДСНС, Національної гвардії – «Перший на місці події». Вона спрямована на здобуття базових навичок з порятунку та підтримки життя постраждалих до приїзду медиків. Програма найближчим часом буде затверджена, що дасть можливість безпосередньо приступити до проведення навчань.

 

Модернізація диспетчерської системи та створення колл-центру
Згідно з чинними нормативами, на місце виклику карета «швидкої» має прибути в містах – за 10 хв, а у сільській місцевості – за 20 хв. На сьогодні реальна тривалість очікування бригади швидкої медичної допомоги може бути довшою. Це пов’язано як і з незадовільним станом доріг, відсутністю координації, так і з великою кількістю непрофільних викликів, на які постійно виїжджає «швидка».

 

Модернізація оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф допоможе прискорити приїзд «швидкої». Так, впровадження в роботу «швидких» GPS-технологій дасть можливість відслідковувати на карті переміщення карет і направляти до місця виклику найближчу бригаду.

 

В частині регіонів України, не чекаючи розпоряджень Міністерства, місцева влада самостійно розпочала модернізацію диспетчерської системи. Так, у 2016 році забезпечили функціонування у штатному режимі оперативно-диспетчерських служб центрів ЕМД та МК з GPS-технологіями у Києві, Дніпропетровській, Херсонській, Харківській областях, а в режимі тестування – у Вінницькій (Вінниця та Вінницький р-н) та Полтавській (Полтава та Полтавський р-н) областях.

 

Зменшить навантаження на диспетчерів і створення колл-центру – безкоштовного конфіденційного сервісу. Колл-центри сприятимуть відсіюванню непрофільних викликів: у разі потреби (не при екстреному випадку), кожен зможе звернутися до цього сервісу за порадою лікаря щодо здоров’я чи потрібною інформацією.

 

Розширення мережі підстанцій
Зміни в системі екстреної медичної допомоги в жодному разі не призведуть до скорочення кількості підстанцій швидкої. На сьогодні наявних підстанцій недостатньо для того, щоб швидка могла опинитися на місці подій через 4–8 хвилин, як це в ідеалі мало би бути. МОЗ України наполягає на необхідності перегляду нормативів доїзду карет швидкої допомоги.

 

Незалежно від того, чи перебуває пацієнт у місті, чи селі, мусить бути 8-хвилинний стандарт доїзду «швидкої». Кожен пацієнт заслуговує на якісну, та головне вчасну першу медичну допомогу.

 

Держава повинна гарантувати надання екстреної медичної допомоги хворим та постраждалим. Тому доступність бригад ЕМД та їхнє територіальне розташування є дуже важливим. Наголошуємо, що кількість карет швидкої має відповідати реальним потребам пацієнтів. У свою чергу, місцева влада повинна подбати про оптимізацію мережі підстанцій та їхнє розміщення. Одним із варіантів розширення мережі є створення додаткових пунктів тимчасового базування швидкої медичної допомоги.

 

Створення відділень невідкладної допомоги
Положення про відділення невідкладної медичної допомоги затвердили ще 2009-го. Однак дотепер такі відділення багатопрофільної лікарні, що забезпечують надання НМД пацієнтам із широким спектром захворювань або травматичних пошкоджень, у більшості так і не створили.

 

Відділення медицини невідкладних станів повинні функціонувати в режимі 24/7/365 та надавати повноцінну лікарську допомогу. Персонал відділень мусить бути навчений працювати швидко та ефективно, навіть із мінімальною інформацією про пацієнта. Разом з тим, медичні працівники відділень невідкладної допомоги мають постійно взаємодіяти як з бригадами «швидкої», котрі доставляють пацієнта, так і з сімейними лікарями.

 

Створення таких відділень спрямоване на вирішення проблеми: куди везти пацієнта у разі необхідності госпіталізації. Саме лікарня повинна надати всю необхідну допомогу – спрямування хворих до стаціонарних відділень, госпіталізація пацієнтів на період до 3-ох діб: інтенсивна терапія при неможливості транспортування, нескладні операції, діагностичні маніпуляції та інше.

 

Впровадження західних протоколів лікування
Протоколи лікування – основний інструмент управління якістю надання медичної допомоги. Але, на жаль, значна частина українських протоколів лікування є застарілими та не завжди враховує сучасні досягнення доказової медицини. МОЗ України наполягає, що всі методи діагностики та лікування мають базуватися не стільки на індивідуальному досвіді лікаря, а на доказовій медицині, і, відповідно, є найкращими з доступних на сьогодні. Саме це і називається обґрунтованою медичною практикою.

 

Нові професії та стандарти навчання
Міфи та хибні уявлення про роль та місце парамедиків у системі екстреної медичної допомоги пов’язані із застарілими радянськими поглядами чи незнанням наявних систем і практик екстреної медичної допомоги у світі. Однак, незалежно від причин, ці неправильні уявлення формують у медичних працівників та громадськості супротив впровадженню цих змін.

 

У більшості розвинених країн, на початковому етапі розвитку системи екстреної медичної допомоги, парамедики справді за потреби термінового лікування лише доставляли пацієнтів до лікарні, де їм надавали медичну допомогу. Досягнення в галузі медичної науки розширили можливості надання якісної та ефективної першої медичної допомоги не лише у відділеннях невідкладних станів, але й безпосередньо дорогою до лікарні в самій кареті швидкої допомоги. Тому на сьогодні парамедики – це саме той медичний персонал, що забезпечує комплексні послуги охорони здоров’я шляхом оцінки стану пацієнтів, діагностики проблем і надання необхідного лікування.

 

Міністерство охорони здоров’я розробило 4-модульну програму перепідготовки фельдшерів та лікарів швидкої, яка спрямована на підвищення їх кваліфікації, відповідно до міжнародних стандартів надання невідкладної допомоги. Навчання парамедиків, відповідальних за оцінку стану пацієнта і забезпечення необхідної допомоги на місці пригоди, а також під час транспортування до лікарні, триватиме 3 роки і прирівнюватиметься до рівня бакалавра.

 

Водій швидкої – екстрений медичний технік має бути повноцінним членом медичної команди, а його підготовка триватиме мінімум 3 тижні, і включатиме як теоретичну, так і практичну частини.

 

МОЗ України вносить зміни до класифікатора професій, з метою запровадження професій парамедика та екстреного медичного техніка, уже найближчим часом в Уряді відбудеться обговорення робочою групою цього питання.

 

На сьогодні, “швидка” – один із найнадійніших гвинтиків у всій системі охорони здоров’я. Завдання Міністерства, сприяти створенню умов, за яких “швидка” буде ще швидшою, а допомога – якіснішою.

 

За інформацією прес-служби МОЗ